Вчені виявили, що соланіміцин, так називали речовину, інгібує різні гриби, що заражають і ушкоджують сільськогосподарські культури. У лабораторних тестах ця речовина також пригнічувала зростання Candida albicans, гриба, який в організмі людини може призвести до потенційно небезпечних інфекцій. Отримані дані свідчать про те, що соланіміцин і споріднені препарати знайдуть застосування як у захисті рослин, так і для здоров'я людини, повідомляє науковий журнал mBio.
Більшість лікарських антибіотиків, що використовуються в даний час, виробляється ґрунтовими мікроорганізмами, що відносяться до типу Actinobacteria. За словами вченого Рити Монсон, доктора філософії з Кембриджського університету, відкриття групи показує, що мікроби рослинного походження заслуговують на подальше вивчення на тлі зростаючої лікарської стійкості у патогенних організмів до сучасних препаратів: «Нам потрібні рослинні альтернативи – більше зелених мікробних популяцій», говорить Монсон.
Разом із молекулярним мікробіологом Мігелем Матіллою, доктором філософії, вона керувала цією роботою в Іспанській дослідницькій раді у Гранаді.
Соланіміцин продукується патогенною картопляною бактерією Dickeya solani, відкритою понад 15 років тому. Близько десяти років тому вчені з групи молекулярного мікробіолога Джорджа Салмонда з Кембриджського університету розпочали дослідження антибіотичний потенціал цієї речовини.
Однак, соланіміцин – не перший антибіотик, отриманий із бактерії Dickeya solani. Раніше було виявлено, що D. solani виробляє антибіотик ооцидин А, дуже ефективний проти різних грибних інфекцій рослин. Отже, бактерія здатна продукувати різні антибіотики. Цікаво, що вона продовжує проявляти протигрибну активність навіть після придушення генів, необхідних виробництва ооцидину А.
На даний момент, окрім самого соланимицину, визначено кластери генів, відповідальних за білки, що його виробляють. Вчені також виявили, що бактерія виробляє хімічну речовину у відповідь на щільність клітин та використовує її ощадливо. Кластер генів соланимицину активується серед кислим pH, наприклад, в картоплі. За словами Рити Монсон, це схоже на розумну систему захисту.
Тепер залишилося краще зрозуміти молекулярний склад соланимицину і чи можна відтворити діяльність D. solani, «не перебуваючи всередині картоплини, що на даний момент є фактором, що обмежує». Далі дослідники мають намір розробити засіб захисту рослин на основі соланимицину та продовжити дослідження вже у сфері медицини.