Зі зміною клімату та ускладненням умов вирощування зростає значення професійного підходу до агровиробництва. Про це розповів Аттіла Віраг, регіональний керівник компанії Saaten-Union Hungária Kft. на демонстраційному заході з вирощування ріпаку та пшениці, організованому RWA Magyarország Kft..
Фахівець наголосив, що кліматичні зміни дедалі більше впливають на польове землеробство та структуру сівозміни. Одні культури витісняються, інші – займають більші площі. Наприклад, посівні площі кукурудзи в Угорщині зменшуються через високі ризики, пов’язані з літньою посухою у період цвітіння. Водночас зросли площі під соняшником, що пояснюється сприятливою ціновою ситуацією на початку сезону.
Зі соєю ситуація складніша – минулорічні проблеми з насінням знизили схожість, а частина партій не відповідала стандартам. Проте завдяки імпортному насінню вдалося досягти посівної площі на рівні 90–100 тис. гектарів, що є оптимальним за нинішніх умов. Віраг зазначив, що успіх у вирощуванні сої значною мірою залежить від правильно обраного поля, оскільки культура потребує тепла і вологи під час цвітіння — умови, які не скрізь в Угорщині можна забезпечити.
Напрями сучасної селекції
Фахівець наголосив, що сучасні селекційні програми зосереджені не лише на підвищенні врожайності, але й на стабільності та стійкості рослин. У випадку ріпаку акцент робиться на стійкість до вірусів і змін клімату. У зернових — це зокрема імунітет до жовтої карликовості та до вірусів мозаїки. Уже доступні сорти з мультистійкістю.
Клімат змінює і технології вирощування. Наприклад, нові сорти ріпаку дозволяють сіяти їх пізніше – наприкінці вересня або навіть у жовтні, що знижує тиск шкідників і краще узгоджується з осінніми опадами.
Проте ключовим залишається не лише потенціал врожайності, а стабільність результатів. У контрольних умовах ріпак може дати 7–8 тонн з гектара, але в реальному польовому виробництві навіть понад 4 тонни вже вважається хорошим показником. Така ж ситуація спостерігається і з іншими культурами: зерновими, кукурудзою.
Відмова від застарілих підходів
Зміни відбуваються і в структурах сівозмін: поступово зменшуються площі під ріпаком та кукурудзою, натомість зростає інтерес до озимих культур, зокрема зернових та гороху, що є більш стабільними в умовах змін клімату. Паралельно з цим набирають популярності консервативні технології обробітку ґрунту — no-till та min-till, які краще зберігають вологу, але водночас сприяють зростанню проблем із захистом рослин. Через поступове вилучення пестицидів в ЄС аграріям доводиться шукати інші рішення – зокрема через правильний вибір сортів і адаптацію агротехнологій.
На думку Аттіли Вірага, сільгоспвиробники мають відмовитись від застарілих підходів на кшталт «завжди так робили». Замість цього слід покладатися на знання, гнучкість та точний розрахунок. Намагання зекономити шляхом зниження рівня агротехнологій часто призводить до зниження якості продукції, що ускладнює її реалізацію і знижує рентабельність.
