У Японії всі, хто вирощує сільськогосподарську продукцію, називаються фермерами. Деякі займаються землеробством для власних потреб, інші — для продажу. Незважаючи на те, що лише близько 20% території країни придатні для ведення сільського господарства, галузь добре розвинена завдяки високому рівню субсидіювання та захисту з боку держави. Завдяки сучасним технологіям японські фермери здатні отримувати врожай 2–3 рази на рік, що зробило Японію однією з найпродуктивніших країн у світі.
Через кліматичні особливості в Японії переважає землеробство. Середній розмір фермерського господарства становить лише 1,8 гектара. Через обмеженість площі країна орієнтується на інтенсивне сільське господарство. Багато ферм розташовані на пагорбах і схилах, де важко використовувати техніку, тому значна частина робіт виконується вручну. При цьому фермери застосовують як органічні, так і хімічні добрива.
Основною культурою залишається рис, який вирощує близько 80% фермерів — здебільшого органічним методом. Більша частина оброблюваної землі — це затоплені рисові поля. Проте останнім часом площі посівів скорочуються. Це пов’язано зі зміною раціону японців, які дедалі частіше віддають перевагу західній їжі. Споживання рису знизилося вдвічі, тоді як попит на м’ясо й молочну продукцію зріс. Причинами цього також вважають урбанізацію та зниження зацікавленості молоді в аграрному секторі — більшість працівників галузі сьогодні літнього віку.
Хоча тваринництво не так поширене, як рослинництво, попит на м’ясо та молоко стимулює його розвиток. Основним осередком тваринництва є острів Хоккайдо. Свинарство активно розвивається на півдні країни, а птахівництво — поблизу міст. Через нестачу пасовищ і кормових площ більшість кормів імпортується.
Другим за важливістю продуктом після рису в раціоні японців є риба. Середньостатистичний житель країни щороку споживає понад 160 кг риби. Крім того, приблизно 16% своїх доходів японці витрачають на харчування.
Однією з традиційних галузей є рибальство та переробка морепродуктів. У прибережних водах країни виловлюють скумбрію, анчоуси, кальмарів, крабів та морські водорості. Популярне також вирощування риби на рисових полях і в штучних водоймах. Незважаючи на це, Японія залишається найбільшим імпортером морепродуктів у світі. Причина — міжнародні обмеження на риболовлю в економічних зонах, що не дозволяє японським рибалкам вільно працювати в акваторії Тихого океану. Основні постачальники — США, Перу, Чилі та Китай.
На відміну від риби, овочі та фрукти в Японії дуже дорогі. Обмежені площі посівів не дозволяють забезпечити країну свіжою продукцією в необхідному обсязі.
Японці відомі своєю працьовитістю, дисципліною та відданістю спільній справі. Вважається, що ці риси в значній мірі сформувалися завдяки традиційній аграрній праці, зокрема вирощуванню рису, що вимагає колективної роботи та високої відповідальності.
Попри поради міжнародних експертів відмовитися від вирощування рису на користь більш прибуткових культур або перейти на імпорт, японська влада вважає підтримку рисівництва питанням національної продовольчої безпеки. Тому замість економічної доцільності країна обирає продовження традицій, що формують ідентичність нації.
